1.                          Я сьогодні в школу йду,

Я співаю на ходу

І підспівують дерева

За парканом у саду.

2.                          Сині айстри намочили

Ніжки у росі.

Квіти в мене ось які –

Подивіться всі.

3.                          Ще такого ранку

Не було ніколи,

Бо сьогодні вперше

Я іду до школи.

4.                          Свої іграшки та ляльки

В шафку, мабуть, відкладу,

Бо вже якось і не зручно,

Адже в школу я іду.

5.                          Іграшкам улюбленим

Скажем: «До побачення!»

Якщо вас образили –

Просимо пробачення.

     8.           Я оцінок ще не маю,

Бо почну навчатись тільки,

А сестричка вже питає

Чи носитиму я двійки?

9.              Почнемо ми з букваря

Світ розпізнавати,

Славне ім я школяра

Будем шанувати.

10.                               Нашим вихователям

                   Скажемо «Спасибі»

Що нас завжди любили

Веселих і плаксивих.

11.                               Наша перша вчителько,

Наша друга ненько,

Не сваріть у класі нас ,

Бо ми іще маленькі.

12.                               Вельмишановні старші учні!

Ми тут найменші серед вас.

Отож приймайте нас до гурту

Уклінно просить перший клас!

13.                               Просимо нас виручати

В ситуаціях складних:

Ґудзики нам застібати,

Черевики шнурувати

І любити нас, малих.

14.                               Ми сьогодні всіх вітаєм

І сердечно обіцяєм;

Добре будемо ми вчитись,

Веселитись і трудитись.

2 вед.       У день цей схвильований, добрий, святковий,

                  Забудьте про сльози, про сум і печаль.

                  Є дивна країна одна загадкова,

                  Яка поведе у незвідану даль.

1 вед.       Нас прийшли привітати чудові гості, жителі цієї країни.

Під музику з імпровізованих дверей, де написано «Країна Знань»

виходять Мальвіна і Буратіно.

Мальвіна: Добрий день, друзі! Ми - посланці дивовижної країни Знань і прийшли сюди у цей знаменний день, щоб привітати сьогоднішніх першокласників зі святом.

Буратіно: Нам хочеться, щоб наші першачки стали повноправними громадя­нами цієї славної країни. Колись у мене був золотий ключик, але я не знав, які двері він відмикає. Тепер знаю: це двері до мудрості.

Мальвіна: Дорогі діти, відсьогодні ви стаєте повноправними

              жителями країни Знань. Кожен громадянин цієї країни

              зобов'язаний:

1) читати книжки;  

2) щодня дізнаватися щось нове;
3) тренувати пам'ять, логіку і мислення.

Буратіно: Громадянин країни Знань має право:

       1) знати все на світі;

       2) шукати відповіді на будь-які питання;

       3) вчитися у найкращих вчителів усіх часів і народів.

Мальвіна:  А почнете своє навчання ви з чудової книжки.

Буратіно:  Завдяки їй ви навчитесь читати,

                  В слова і речення всі літери складати.

                Цю книжку завжди ставимо в відзнаку,

                Висловлюємо їй свою подяку.

Мальвіна:     Букварику! Букварику!

           У цей святковий час

           Ми дуже тебе просимо

          Приходь, приходь до нас!

Під музику входить учень в костюмі Букваря.

Букварик:     Я — Букварик, вам відомий,

                         Дуже гарний, малюнковий,

                          Залюбки всіх вчу читати —

                      Нема часу спочивати.

                      Кожен рік мене гортають

                      Ніжні пальчики нові.

                     Нехай розум здобувають,

                      Любі дітоньки малі.

                     Щиро зі всіма ділюся —

                     Не шкодую своїх знань;

                     Безліч хитрих і цікавих

                     Маю для малят завдань.