ВИСТАВА „ПИРІГ
ІЗ ТРІШКИ”
Дійові особи: Казкарка (Трапезнікова), Півник (Мойсеєнко), двоє Мишенят (Гопаченко, Баранчиков).
Біля казкового будиночка порається Півник. Під
музику виходить Казкарка.
Казкарка.
Стільки знаю я казок!
Буде ця – про колосок,
Що знайшов в своїм дворі
Півник вранці, на зорі.
Як знайшов - заніс до хати,
Мишенят почав гукати.
(Півник, підмітаючи подвір’я, знаходить колосок, заносить його до хатки.)
Півник.
Мишенятка! Гей, просніться!
Йдіть, на диво подивіться!
(
До хатки входять двоє Мишенят, позіхаючи).
1-е Мишеня.
Де ж тут, Півнику, дива?
Це ж якась суха трава.
2-е Мишеня.
Краще б ти знайшов зерна.
Нам поснідати пора.
Півник.
Та у вас одні турботи...
Краще станьте до роботи.
Колосок обмолотіть
Буде вам смачний обід.
(Півник подає Мишенятам колосок, Мишенята
чванливо розбігаються.)
1-е Мишеня.
Ой, та це роботи ліньки!
Інших справ у мене стільки!
2-е Мишеня.
А мені поспать з годинку!
Краще я піду в хатинку.
(Мишенята зникають ,а Півник заклопотано бере
колосок, торбинку.)
Півник.
Доведеться йти самому.
Недалеко тік від дому.
Поспішу, щоб за годину
Принести зерна торбину.
(Півник зникає, а через деякий час з’являється з торбинкою, ставить її на землю, витирає піт з
чола.)
Казкарка.
Півник дуже натрудився
І в дорозі натомився.
Клунок свій лишив на дворі,
Сам приліг спочити в домі.
(Півник заходить до хатинки.)
А в цей час ліниві Мишки
На подвір’я вийшли нишком.
( Виходять Мишенята, підкрадаються до
торбинки.)
Бачать – клунок, в нім зернята.
Ой, зраділи ж Мишенята!
( Мишенята радісно підстрибують, плескаючи в
долоні.)
І зернятко за зернятком
Перенесли нишком в хатку.
( Носять зернята, всідаються навколо зерна.)
1-е Мишеня.
От тепер – то будуть смішки.
Півнику лишилось трішки!
Казкарка.
Жваво Мишки хрумкотіли,
І смачні зернята з’їли.
( Мишенята, облизуючись та погладжуючи
животики, зникають. У цей час з’являється Півник.)
Півник відпочив в хатинці
І згадав:
Півник.
Зерно ж в торбинці.
( Підходить до торбинки, зазирає в середину.)
Тільки що це? У торбині –
Всього лічені зернини!
Знаю, хто тут потрудився,
З’їсти зерна не лінився.
Що ж, я
злодіїв провчу!
І пиріг
собі спечу...
До
млина мені пора –
В домі
борошна нема.
( Бере торбинку, йде до млина.)
Казкарка.
І пішов
він до млинка,
Що на
березі ставка.
Намолов
там борошенця
І води
набрав відерця,
По
дрівця пішов у ліс
Й
розтопив нарешті піч.
Тісто
замісив дбайливо,
Озирнувсь
навкруг щасливо.
( Виходить Півник з пирогом.)
Півник.
Ось
пиріг уже й готовий!
Запашний, смачний, медовий.
Я
поставлю все на стіл
Й
покоштую свій пиріг.
( Півник порається біля столу.)
Казкарка.
А в дверцята хтось: стук
– стук.
Мишенята тут як тут.
І за
стіл з усеньких ніг.
Мишенята.
Ой,
який смачний пиріг!
( Мишенята сідають за стіл, принюхуються.)
Півник.
Зачекайте, Мишенята!
З’їли ви свої зернята.
От
тепер – то будуть смішки:
Свій
пиріг я спік із „трішки”!
( Мишенята виходять з-за столу, залишається
один Півник.)
Казкарка.
Мишенята... Що й казати! –
Мовчки
побрели із хати.
Півник
ласував пиріг.
Півник.
Зготувати сам я зміг.
Казкарка (
звертається до дітей глядачів.)
Діти,
чи сподобалась вам моя казка? Зараз я покличу Півника
та Мишенят, а ви їм поаплодуєте. (Зве.)Півнику,
Мишенята!
|